Нам психологія жити та знайти роботу допомагає…

«Неможливо бути психологом для самого себе та своїх близьких» - цю фразу я вперше почула давно, ще коли вчилася на психолога. Тепер я авторитетно можу заявити – дійсно, для рідних та знайомих психологом стати не можна, а от для себе… Якщо маєте час та бажання – тоді до вашої уваги мій життєвий досвід про те, як я сама собі була психологом.

Частина І. Муки безробіття.

Скільки разів мені доводилось консультувати безробітних з питань пошуку роботи, складання резюме, проходження співбесіди… Завжди чесно ділилась інформацією, проводила для клієнтів рольові ігри, давала рекомендації. Згідно правил психологічного консультування, виявляла у роботі з клієнтом емпатію (це коли співпереживаєш людині, розумієш її, проте не «грузишся» її проблемами – інакше можна самій стати не лише клієнткою психолога, а й психіатра). Але не більше.

Аж раптом я сама залишилась без роботи! Спочатку був етап «не купуємо нічого зайвого», потім «треба економити», і зрештою «треба економити, але економити вже немає чого». Тобто фаза «грошей немає» перейшла у фазу «грошей немає взагалі».

І мене охопила паніка! Ні, головою-то я розуміла, що потрібно щось робити – шукати роботу чи бодай якийсь приробіток. І я шукала! Але кожна чергова невдача додавала чергової ложки дьогтю у мою бочку меду.

У моїй голові всі думки були лише про гроші. Вірніше, про їх відсутність. Мої грошові заощадження вичерпались, я почала позичати гроші. Мої борги стали накопичуватись…

Я прокидалась з думкою «Де знайти роботу?», носилася з нею впродовж дня, і засинала з тією самою думкою. Це було жахливо. Я стала помічати, що більше ні про що не можу думати, окрім як про відсутність грошей. Це віднімало в мене багато сил, моє спілкування з друзями стало сходити нанівець. Я почувалася як білка у колесі. Похмурі думки не давали можливості побачити світло в кінці тунелю і віднаджували від мене близьких. А відсутність роботи та підтримки з боку друзів заганяли мене все далі і далі у глухий кут. Все! Коло замкнулося!

Треба було щось робити. І одного дня я зібрала в кулак усю силу волі, яка ще у мене залишилась, і сказала собі: «Все, досить! Ти просто зобов’язана допомогти собі і знайти вихід. Інакше який з тебе психолог? Нумо, опановуй себе і пригадуй усе, що знаєш!»

І я стала пригадувати.

Далі буде...

24.07.2014 - Поповнення власної енергії

19.05.2014 - Мозковий штурм та фасилітація: подібності та відмінності

17.04.2014 - Вправа на подолання стереотипності мислення

08.10.2013 - Тренінг для працівників Служби Зайнятості Волинської області

29.09.2013 - ДЯКУЮ!

27.09.2013 - Правила – «рятівне коло» на тренінгу