Процес чи ціль?

Переконана, що кожна людина бодай раз у житті замислювалась над сенсом життя. Філософи навіть трактати про це пишуть, а поети вірші складають.

Але і досі питання залишається скоріше риторичним…

Якщо поглянути на кінцевий «пункт призначення» життя, то це смерть. Але ж це не сенс життя. Сенс лежить в іншій площині – площині самого життя, тобто процесу.

У мене є знайома, яка є «логіком», тобто людиною, яка чітко ставить для себе мету, і прямує до неї максимально коротким шляхом. І на цьому шляху вона більше нічого не помічає. Здавалося б – чудово! Це саме те, чого намагаються навчити, зокрема, сучасних менеджерів. Але… Поглянемо на це під іншим кутом.

Та сама знайома розповідала мені, як вона пішла на ринок купувати для сина теплу шапку. Вона обійшла всіх продавців, і таки купила те, що було потрібно. На моє просте запитання «Що цікавого ти побачила на ринку?», - вона не змогла відповісти. Бо її бачення було звужене лише шапками. І коли через пару тижнів вона пішла на той самий ринок купувати ще й куртку, їй довелось витратити ще раз стільки ж часу, як і першого разу. Бо тепер вона «сканувала» своїм поглядом лише теплі речі.

Так вона і прямує по життю – прямолінійно, не бачачи нюансів, а, отже, втрачаючи можливості. Як у тому прислів’ї – «за деревами лісу не бачить».

Але життя – це не прямування до кінцевої мети. Це – процес. І доволі часто досягнути мети можна скоріше і простіше, рухаючись обхідним шляхом, ніж тупо іти по прямій.

Життя саме заохочує нас до досягнення цілі, даючи насолоду від процесу. Коли ми їмо, наша ціль – не лише втамувати голод, а й отримати задоволення від процесу споживання їжі. Коли кохаємось, в більшості випадків наша ціль – не зачаття дитини, а насолода від близькості. Коли ми купуємо одяг, наша мета – не лише захист тіла від негоди, а й комфорт, зручність та задоволення від носіння одягу. І так у всьому.

Як Бог, який має стосовно нас свій задум, може дати нам знати, у вірному керунку ми рухаємось, чи ні? Він дає нам підказки. Через створення для нас різних ситуацій, посилаючи до нас певних людей, даючи нам потрібну інформацію. І не звертаючи на це уваги, не розмірковуючи над цим, ми можемо зайти не туди.

Коли ж ми живемо так, щоб реалізувати своє призначення на Землі, ми відчуваємо радість та щастя. Кожного дня. Це винагорода кожному з нас від Творця за те, що виконуємо Його задум – свою життєву місію. А тепер скажіть, чи багато ви знаєте людей, які можуть назвати себе щасливими?

Серед них є ті, хто живе немов «механічне піаніно» - ставить собі ціль і прямує до неї, немов танк, не зважаючи ні на кого і ні на що. Є й такі, хто живе немов той листок – де його вітер понесе, туди й летить. І перші, і другі, мають дещо спільне – вони «поза процесом» життя. Перші надто заклопотані поставленими цілями, щоб звертати увагу на нюанси. Другі – як примітивні істоти, що не виявляють жодної ініціативи, а лише ситуативно реагують на події. Стимул – реакція. Тому і не почуваються щасливими.

Насправді ніхто не знає справжнього сенсу свого життя. Та воно і не треба. Поміркуйте над тим – чи хотіли би знати про своє призначення люди, які віддали життя у роки Другої світової війни?

Тому, гадаю, потрібно просто жити, бути «в процесі», споглядати, думати, діяти, звіряючи власні кроки з внутрішніми відчуттями. Коли людина все робить правильно, вона відчуває гармонію. Гармонію з природою, з іншими людьми, а головне – із собою. Тоді у неї все складається. Тоді вона щаслива.

24.07.2014 - Поповнення власної енергії

19.05.2014 - Мозковий штурм та фасилітація: подібності та відмінності

17.04.2014 - Вправа на подолання стереотипності мислення

08.10.2013 - Тренінг для працівників Служби Зайнятості Волинської області

29.09.2013 - ДЯКУЮ!

27.09.2013 - Правила – «рятівне коло» на тренінгу