Блоги
15.03.2012 11:12
Ман Денис
За рамками
Людство обмежує себе у сприйнятті, щораз більше. Коли ви запитаєте людей про їх мрію, ви побачите, що 80% з них не зможуть одразу сформулювати її. Сумно, правда???
І далі буде ще гірше. Запитайте, яку книгу останню прочитав ваш друг…
А спробуйте/запропонуйте спрогнозувати що буде через 5 років і яка думка щодо цього у того ж знайомого. Ви здивуєтеся - тут все ще куди гірше!
В світі швидкого розвитку технологій, ті, хто не встигають "заскочити" в потяг "майбутнього" назавжди залишаться поза ним, і хтозна чи не пройде повз них не лише Всесвітній прогрес, а й їх Доля...
Особистість зберегти сьогодні важко. Чистий макіавелізм не завжди себе, звичайно, виправдовує, проте не кожному під силу задати темп до розвитку світу. Думка, що ним керує сьогодні, виходить за рамки сприйняття.
Поверніться років на 5 назад. Хто з нас міг передбачити гаджети, електромобілі, про які мріють, швидкісні потяги... Ті, хто читав наукову фантастику, можуть зараз заперечити, що все йде своїм ходом. Скажу, що це не так. Воно випереджає.
Уявіть сніжинку. Вона повільно опускається з неба. Існує імовірність, що вона не долетить - розтане, десь застрягне тоощо. Але вона може впасти на вершину гори, потім скочуватися з неї, поступово переростаючи в маленьку кульку. До цієї вже практично команди однодумців приєднуються інші. І по мірі набирання ваги куля поступово забирає все більше і більше "зацікавлених" на своєму шляху. Вона рухається вперед!
Вийшовши зараз трохи за рамки проведіть паралель. Сьогодення диктує різні умови і кожен по-різному бачить ці умови. Комусь страшно, хтось радіє змінам, а хтось просто до них не готовий.
Мрійте! Плануйте! Працюйте!
А краще задайтеся ціллю і рухайтеся до неї маленькими кроками, та не забувайте, що паралельно вашій "маленькій" кульці рухається Велика. І ця велика куля і є Майбутнє!
***
На Закарпатті пройшла Зимова Студреспубліка - цікавий проект, який об'єднує молодих людей з різних куточків України і під час якого активісти намагаються запропонувати своє бачення розвитку світу. У ході 4-денних дискусій по-науковому були розібрані до дрібничок десятки ідей і врешті-решт молоді люди спрогнозували шляхи розвитку України та запропонували власні проекти: "Україна - цифрова держава", "Україна - космічна держава", а також "Україна як центр розвитку біотехнологій". Таким чином, студенти намагалися знайти вихід "з кризи державотворення", тобто практично дали відповідь на ту тему, яка була поставлена заздалегідь.
Ще один цікавий проект закінчився. Можливості розвитку є. Але от хто б взявся за реалізацію цієї ідеї? Кого "заразити" нею так, щоб хотілося насолоджуватися нею не лише на папері? Більшість, на жаль, байдужа!
31.03.2015 - Життя без кордонів. Об’єднання зусиль
10.12.2014 - Декілька правил щодо написання резюме
10.07.2014 - Як знайти відповіді на запитання?
14.05.2014 - Хочеш бути успішним – відповідай вимогам часу!
27.03.2014 - Як з користю скоротити час?
11.03.2014 - Що відбувається у тренера?
Методологія та практикум
.jpg)
Таню, буду дуже рдий почитати Вашу думку в блозі, так як безперечно цікаво, що Ви про це думаєте в більш широкому варіанті. (завжди з приємністю читаю Ваші дописи)
==
Як відповідь зараз скажу таке: є цікава фраза: "Коли не знаєш, куди рухатись, здивуєшся, прийшовши не туди". Я прихильник того що людина має (повинна!) знати, куди вона рухається. І зараз однозначно не має значення як назвти такий план: бізнес-планом, мрією, метою, ціллю... Те що йде з глоблізованого світу до нас, українців, іде до всіх у світі. І рано чи пізно "дістанеться" кожного.
Мрія - щось більш абстрактне, а я прихильник ясності і чіткості, тому трохи в іншому напрямку мислю)))
Дякую за коментар і чекаю Вашого блогу знову!
Денисе, мені здається, що сьогодні підхід до життя "став ціль та прямуй до неї" - надто штучний для нас, українців. І якщо людина не може відповісти однозначно та ще й одразу на питання щодо власної мети, на неї одразу чіпляють ярлик невдахи, нерозвиненої особистості (== дебіла?)і т.д., і т.п. Одним словом, спускають усіх собак.
А хто сказав, що людина має собі виписувати ціль життя (тобто глобальну ціль), і ледь не вивішувати її як плакат з гаслом над ліжком?
Озернімося назад, у час, коли жили наші бабусі та дідусі. Хто їх питав "яка твоя ціль у житті?" Цілі були, але їх не декларували як неодмінний атибут успішності. Скоріше, це були мрії. "Я хочу мати багато дітей", "Я хочу стати шофером"...
Та й про успішність люди не мріяли. Люди мріяли бути щасливими. А щаслива людина тоді, коли збуваються її мрії.
Тож для мене сьогоденні розмови про успішність та постановку цілі - це щось штучне, що прийшло до нас з глобалізованого світу.
Якщо чесно, мене ця тема дуже дратує. Відчуваю, що настав час викласти свої думки з цього питання у блозі.
Юля, теорія "золотого мільярда"?:)
Так будуть. Безперечно.
Дякую, Денисе!дійсно на разі багато людей зараз не читають книжки і взагалі не розвиваються!Але як на мене завжди будут ті, хто будуть ставити цілі і досягати великих результатів в своєму житті))
Додати новий коментар