«С ветерком»

У роботі тренера масу часу забирає добирання до місця проведення тренінгу. У кожного з нас власна специфіка «вбивання» часу в дорозі, і кожен по-своєму будує свій маршрут.

Мені особисто дуже часто доводиться витрачати більше часу на проїзд у транспорті, аніж в цілому тривають 2 наші тренінги. І майже кожного разу добирання має свою історію.

Як правило, коли їдеш на тренінг, завжди володієш інформацією як добратися туди, і повернутися назад. Для цього ми з командою користуємося інформацією на www.bus.com.ua та www.uz.gov.ua. Проте інколи інформація, подана тут, не відповідає реаліям, ну або, що більш часто зустрічається, - транспорт зламався і не доїхав.

Сьогодні відчув на собі другий варіант. Довелося в спеку стояти неподалік зупинки і ловити попутній транспортний засіб. Що дивно, простояв хвилин із сорок, нарахував 78 машин, що виїхали із Воловця (районний центр в Закарпатті) в моєму напрямку, з яких водії двох показали жестом, що вони місцеві і нікуди не їдуть, один розвів руками бо ніде мене взяти, а решта 75 просто проїхали повз.

І зрозумів, що на Закарпатті культура на попутній транспорт практично відсутня. До слова, певний період гостював у Волинській області в друга, то там звична річ зупинити «попутку» - водії просто підбирають пасажирів,а ті в свою чергу оплачують такий проїзд за тарифами громадського транспорту. Тут це звична річ.

79-ий автомобіль таки зупинився і водій трохи підвіз. Отримав приємні враження і нового знайомого, з яким багато проговорили на тему діяльності служби зайнятості та надання одноразової допомоги на започаткування бізнесу.

Наступного водія, який підібрав мене по дорозі, довелося чекати менше хвилини (підфартило!). Він їхав зі знайомим, а тому справи до мене великої не було, окрім визначення мого пункту призначення. Виявилося, що нам не до кінця по дорозі, і я зрозумів, що необхідно буде пересідати на ще один транспорт. Водій-експедитор з’явився не так швидко, як попередній, проте довго грітися на сонці мені не довелося...

У всій цій історії є одна особливість: усі три водії навідріз відмовлялися брати гроші. Лише третьому все ж залишив «каву».

Сьогодні для себе отримав кілька уроків «голосування» на дорозі:

1) водії (переважна більшість моїх знайомих) переконані, що людям лінь підняти палець догори і попросити про послугу, здебільшого вони самі зупиняються і пропонують підвезти. Тому не лінуйтеся це зробити;

2) охайний вигляд, відсутність великих торб сприяють швидшому знайденні бажаючих підвезти;

3) вигляд машини не завжди показує який водій за кермом, а тому зупиняйте всі автомобілі, що їдуть повз;

4) не забудьте привітатись і попрощатись, обов’язково дякуючи в обох випадках;

5) наші водії (як справжні закарпатці) дуже тактовні, і не братимуть  грошей, проте не залишіть бодай якісь, це додатково стимулюватиме їх потім підбирати наступних пасажирів, серед яких можете знову бути ви;

6) не забирайте весь «ефір» у водія, розповідаючи йому свої історії, уважно слухайте його;

7) ніколи на дорозі не виявляйте ваших негативних емоцій, якщо водій не зупинився. Коли зупиняєте, дивіться на водія.

Сьогодні в дорозі я зекономив кілька гривень, але доїхав додому швидше, аніж зазвичай рейсовим автобусом, отримав нових цікавих знайомих, кілька новин з Ужгородського району,  почув дещо про «дюбеля, гайки і болти» та зрозумів, що водії – на диво цікаві особистості.

Попутного вам транспорту, панове!

31.03.2015 - Життя без кордонів. Об’єднання зусиль

10.12.2014 - Декілька правил щодо написання резюме

10.07.2014 - Як знайти відповіді на запитання?

14.05.2014 - Хочеш бути успішним – відповідай вимогам часу!

27.03.2014 - Як з користю скоротити час?

11.03.2014 - Що відбувається у тренера?