(…в продовження)

Дивуюся, що серед колег-громадських активістів так багато популістів і так мало людей, які щиро вірять в себе, своїх друзів і колег і готові реалізовувати своє завдання по розбудові громадянського суспільства.

Може вони черстві по своїй природі і нічого змінити вони не планують? Але як на мене, тут скоріше загальна зневіра у власних цінностях та цінностях суспільства, а отже звідси непередбачувані вчинки, які приносять більше поганого ніж корисного.

В громадському середовищі немає єдності не тому, що в кожного свої амбіції і власний порив щось зробити, а тому, що серед активістів нема спільного бачення, спільних цінностей, спільної української мрії.

На нас тисне закордон. Пам’ятаєте, колись у радянському фільмі була фраза «Заграница нам поможет»? То от зараз можна говорити, що навряд чи.

На нас тисне преса і реклама. Керовані між іншим.

Нами керують ті, хто вчора сидів у нашому класі і ледве закінчив школу…

Але це все причини. Той, хто хоче знайти відмазку, шукає причину, а той, хто хоче щось робити – можливість.

Але можливостей в нас знову не так уже й багато: виїхати за кордон, сидіти і зневажати власного президента чи уряд (або депутатів), скиглити що все погано або почати щось робити. Помітили, що перші 3 речі робити простіше. А отже більш популярне в суспільстві.

Чи існують варіанти останнього, четвертого пункту? Так.

Коли питають «А що ж робити?» то говорять це не так, ніби варіантів не бачать, а якось остаточно зневірливо.

Я вважаю, що вихід завжди є.

Треба почати з освіти. Від маленького. Готувати українську мрію (зауважте, не національну, а мрію держави Україна!) саме там. Адже лише маленька дитина, яка не сидить в рамках, може дійсно мріяти. Запалити мрією по-справжньому також може дитина. Чи повинен бути план? Так. Рухатися в нікуди – не варіант. Сьогодні в школі існує МАН (Мала академія наук), яка збирає ідеї. Хто скаже, де ті речі, які придумали молоді уми, діваються?

Університетська наука також «стоїть» на місці.

Нема руху вперед, бо нові ідеї не просочуються.

А, як я міг забути? Молодих фахівців до роботи в керівництво не допустять, бо де ж то їх трирічний досвід роботи?

31.03.2015 - Життя без кордонів. Об’єднання зусиль

10.12.2014 - Декілька правил щодо написання резюме

10.07.2014 - Як знайти відповіді на запитання?

14.05.2014 - Хочеш бути успішним – відповідай вимогам часу!

27.03.2014 - Як з користю скоротити час?

11.03.2014 - Що відбувається у тренера?