16 тез про психічне здоров’я

Психічне здоров’я та успішне вирішення особистісних проблем є обов’язковим компонентом зрілості людини та запорукою професійного успіху для психолога.  Поняття норми в психології є відносним, тому і визначень поняття «психічне здоров’я» в літературі зустрічається безліч. ВООЗ, наприклад, відзначає наступні ознаки психічного здоров’я:

- усвідомлення і відчуття безперервності, сталості та ідентичності свого фізичного і психічного «Я»;

- відчуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;

- критичність до себе, своєї власної психічної продукції (діяльності) та її результатів;

- відповідність психічних реакцій (адекватність) силі і частоті впливу середовища, соціальним обставинам і ситуаціям;

- здатність до управління власною поведінкою відповідно до соціальних норм, правил, законів;

- здатність планувати та реалізовувати власну життєдіяльність;

- здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин.

Для мене найяскравішими і пізнавальними стали тези відомого американського психоаналітика Ненсі Мак-Вільямс, яка виділила 16 ознак психічного та емоційного здоров’я. Додам, що перераховані елементи психічного здоров'я у кожної людини можуть бути виражені в різній мірі і не є однозначним еталоном, а швидше  орієнтиром, ідеалом на шляху самопізнання та саморозвитку та в роботі з клієнтами:

1. Здатність любити. Здатність будувати стосунки, відкриватися іншій людині, любити її такою, якою вона є: із всіма недоліками і достоїнствами без ідеалізації та знецінення. Це здатність віддавати, а не брати. Здатність любити проявляється як і в батьківській любові до дітей, так і в партнерській любові між чоловіком і жінкою.

2. Здатність працювати. Тут ми розглядаємо не лише професійну діяльність, а й загальну здатність творити і створювати те, що насправді є цінним для людини, сім'ї, суспільства. Людям важливо усвідомлювати те, що їх праця має сенс і значення  для інших. Це здатність привносити в світ  нові ідеї, творчість.

3. Здатність гратися. Здатність до гри проявляється не лише в дитячій  грі, а й у  здатності дорослих людей оперувати, "грати" словами та символами. Це можливість використовувати метафори, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Естонсько-американський психолог Джек Панксепп (Jaak Panksepp) довів, що гра має велике значення для розвитку мозку людини. Він писав, що молоді тварини часто граються, перебуваючи в тілесному контакті, що єважливим і значимим для їх розвитку. При цьому, якщо тваринам не дозволити гратися один день, то наступного дня вони гратимуться з подвійною пристрастю. Учений провів аналогію з людьми і зробив висновок, що можливо, гіперактивність у дітей - це наслідок браку гри. В сучасному світі спостерігається загальна тенденція щодо зменшення значення гри. Наші ігри з "активних" перетворюються на "відсторонено-спостерігаючі". Ми все менше самі танцюємо, співаємо, займаємося спортом, і все більше спостерігаємо, як це роблять інші.

4. Безпечні стосунки. На жаль, люди часто перебувають в насильницьких, загрозливих та залежних, тобто хворобливих стосунках. Хворобливі прив’язаності є достатньо поширеним явищем, та при бажанні і наявності хорошого психотерапевта їх можна змінити на безпечні стосунки.

5. Автономія. Люди часто роблять не те, чого насправді хочуть. Сьогодні людина  все менше часу та  енергії приділяє на те, щоб  прислухатися до себе. Але бажання курувати своїм життям залишається, тому,    автономія ілюзорно може зміщуватися на інші сфери життя. Наприклад пацієнти, що страждають на анорексію, намагаються контролювати у своєму житті те, що здається їм доступним, вибираючи при цьому замість своїх бажань власну вагу.

6.Постійність себе і об'єкта, або концепція інтегрованості. Це здатність залишатися у контакті зі всіма сторонами власного «Я»: хорошими і поганими, приємними та неприємними. Це також здатність відчувати конфлікти і при цьому не розщеплюватися. Це контакт між тим, яким я був, тим, ким є зараз, і тим, яким я буду через 10 років. Це здатність враховувати та інтегрувати все, що дане мені природою і те, що я в собі зумів розвинути. Одним з порушень цього пункту можуть бути "напади" на власне тіло, коли несвідомо воно не сприймається як частина себе, а стає чимось окремим, яке можна змусити голодувати,  різати і т.п.

7.Здатність відновлюватися після стресу (сила Его). Якщо у людини достатня сила Его, то при потраплянні в стресову ситуацію вона не хворіє, не зривається, тобто не використовує для виходу з стресу лише ригідний захист. Вона здатна найкращим способом адаптуватися до нової ситуації.

8. Реалістична і надійна самооцінка. Багато людей нереалістично оцінюють себе – або  дуже жорстко критикують себе, або демонструють завищену самооцінку. Корінь «проблеми» в тому, що батьки змалку є або надто вимогливими до власних дітей, або надмірно вихваляють їх, бажаючи мати все найкраще, у тому числі і "кращих" дітей. Необгрунтована похвала, позбавлена в самій своїй суті любові і тепла, вселяє в дітей відчуття порожнечі, адже вони не розуміють, ким є насправді.  До того ж  їм здається, ніби справжніми їх ніхто не знає. Такі люди, незалежно від віку, часто діють неначе мають право на особливе ставлення до себе, хоча по суті не заслужили на це.

9. Система ціннісних орієнтацій. Важливо, щоб людина розуміла етичні норми, їх сенс, при цьому була гнучкою щодо їх дотримання. Те, що у 19 столітті називали"моральнимбезумством", зараз розглядають швидше як антисоціальнийрозлад особи. Ця проблема  пов'язана з нерозумінням і нечутливістю людини щодо різних етичних, моральних і ціннісних норм і принципів.

10. Здатність витримувати  емоційну напругу означає вміти залишатися з емоціями, відчувати і переживати їх, але при цьому не діяти під їх впливом. Це також здатність одночасно залишатися в контакті і з емоціями, і з думками - своєю раціональною частиною.

11. Рефлексія. Здатність бачити себе ніби з сторони. Люди з рефлексією здатні бачити, що саме є їх проблемою, щоб вирішити її.

12. Менталізація. Ця здатність допомагає зрозуміти, що: а) інші люди - це абсолютно окремі особи, зі своїми особливостями і психологічною структурою; б) є різниця між тим що ми відчуваємо себе ображеними після чиїхось слів, і тим що насправді інша людина не хотіла нас образити. Тому образа швидше викликана нашим персональним досвідом і особливостями.

13. Широка варіативність захисних механізмів і гнучкість в їх використанні.

14. Баланс між тим, що я роблю для себе і для свого оточення. Це про можливість бути собою і піклуватися про власні інтереси, враховуючи при цьому інтереси партнера.

15. Відчуття вітальності (від лат. «Vita» життя). Життєва сила, сила життєвої функції. Здатність бути і відчувати себе живим.

16. Прийняття того, що ми не можемо змінити. Це здатність щиро і чесно сумувати, переживати сум з приводу того, що змінити неможливо. Прийняття своєї обмеженості і оплакування того, що нам хотілося би мати, але його у нас немає.

25.06.2019 - Досвід кандидата у рекрутинговій стратегії компанії.

28.02.2018 - Навчання сорокарічних. Коли починати хвилюватися за свою кар’єру?

30.10.2015 - Тест для определение ведущей репрезентативной системы

30.09.2015 - Проективний тест "Хазяїн своєї долі".

31.08.2015 - Як бійцю допомогти товаришу подолати важкі симптоми постстресового стану

30.06.2015 - Проективна методика виявлення ставлення до праці