Про адаптацію людей з особливими потребами у сучасних умовах

Реалії сьогодення такі, що буває важко адаптуватись до сучасних умов життя навіть цілком здоровим людям, а що вже говорити про людей з особливими потребами, або з обмеженими фізичними можливостями, тобто тим, хто, як кажуть у народі, «на групі». І коли заходиш у аудиторію до таких людей, розумієш, що перед тобою стоїть головне завдання: підняти бойовий дух, допомогти людині піти з тренінгу з вірою у те, що у житті далеко не все втрачено.

Серед слухачів можна зустріти справжніх героїв, які пережили жахливі життєві ситуації, страшний біль, та змогли знайти себе, навчились приймати життя таким, яким воно є і побачити плюси там, де раніше вони були непомітними. Адже, як кажуть, Господь нічого у нас не забирає, а просто відчиняє інші двері. І буває так, що людина починає відкривати у собі таланти, на які раніше не звертала увагу або не надавала їм значення. Іноді складається враження, що якби людина не втратила якісь фізичні можливості, то не відкрилися б творчі.

Для прикладу розповім про незвичайну жінку, майстриню Валентину Сілакову, яка живе у нашому чудовому Нетішині, місті-супутнику Хмельницької АЕС. Валентині Василівні вже за 60 років, більше двадцяти з яких вона має групу інвалідності, тому що перенесла важку операцію на хребті. За спеціальністю пані Валентина - перукар, і це - від Бога. Та після операції вона не змогла працювати за фахом, адже довго стояти їй стало не під силу. І вона почала вишивати, і то ще й гладдю та шовковими нитками. Коли бачиш її роботи, відчуваєш енергію любові, відчуваєш, що це витвір незвичайної особистості. Тобто пані Валентина почала користуватися ще однією гранню свого таланту. Ця чарівна жінка не жаліється на долю і є світочем не тільки для своєї родини, а і для нашого міста.

Таких прикладів можна навести безліч. Для мене особисто найбільша нагорода після проведення тренінгу-це вираз обличчя його учасників-блиск в очах, посмішка, розправленні плечі і бажання жити по-іншому. А на завершення дарую слухачам свої вірші.

Знак Долі

Так сталось, що можливості обмежені.

Чому, за що - тут спробуй зрозумій.

Це ніби Долі знак і застереження:

Туди – не йди, а того – не посмій.

…Чи хтось з далеких предків зогрішив,

А на тобі – розплата і спокута.

І, Боже збав, в полоні співчуттів

Душі своїй не дати потонути.

Та головне – розчути той талант,

Який так довго жив без права голосу,

Відшліфувати серця діамант

І просто перейти на світлу полосу.

І стати для людей добром і світочем,

 І кожну мить свою благословляти,

 Бо Доля вміє так деталі виточить,

Щоб від самого себе не втікати.

Майстрині Валентині Сілаковій

Господь нічого просто так не забирає,

А просто інші двері відчиняє.

І Творчість Янголом являється тоді,

І не дає залишитись в біді.

І це не просто нитки кольорові,

І це не просто голка у руках,

Це – таїнство творіння загадкове,

Що відганяє біль, хвороби, страх.

Це – сенс новий, відродження і свято,

Коли тепло іде від полотна.

…Якби не біль, могла б і не пізнати,

Що Творчість і Любов – душа одна.

Адже поезія – це енергія душі, а якщо не віддаєш слухачам її частинку, тренінг залишиться для них просто відвідуванням ЦЗ заради відмітки у папці.

02.12.2013 - Все - за «формулою успіху»

18.11.2013 - «Як знайти і не загубити талант» – тренінг з власного життя

18.11.2013 - Підприємець сьогодення

30.09.2013 - Безробіття – це не про неї

30.09.2013 - А світ таки безпечний

22.03.2013 - Його величність – соціальний працівник