Блоги
20.11.2012 15:26
Ман Денис
Ввічливість
Сьогодні тема соціальних кроків і дій зовсім відходить на задній план. Ми не дбаємо належним чином, і навіть гірше – викидаємо на вулицю наших домашніх тварин, недбайливо використовуємо природні ресурси, не дбаємо про довкілля, і що вже говорити про людей, яких ми просто використовуємо?
Не знаю чому, але протягом останніх двох місяців для себе вивчав різну економічну та політичну інформацію стосовно соціальних заходів держави, усі інструменти, які використовує Україна з метою захисту прав та інтересів соціально вразливих верств населення.
Ситуація не з веселих і точно не для людей із слабкою психікою. Соціальні пільги, дотації сьогодні мають переважно ті, кому вони аж ніяк і ніколи не згодяться. Допомоги різного плану отримують навіть депутати… а якусь пільгу родина чи старенька бабуся може виходжувати аж до періоду, коли така пільга стає нікому не потрібною…
Цю проблему моніторять, як правило, перед виборами і кандидати в депутати і заявляють про необхідність зменшення кількості інстанцій для отримання різних дозволів, пільг, субсидій тощо. Цей рік не став винятком.
Мене сьогодні, певно як і всю «маршрутку», в якій я їхав, здивувала одна ситуація. На ходу заскакував у міжміську маршрутку, а там не виявилося місць. На передніх трьох сидіннях сиділи три дами, 2 старшого віку, і я одна молода. Одна із старших раптом підривається і каже: «Сідайте, я посунуся». Стало ніяково, і я ввічливо відмовився.
Молода особа, яка сиділа поруч, раптом почала вголос обурюватися: «подивіться на себе, скільки років вам, сидіть, він постоїть». А у відповідь отримала: «Що ти таке говориш? Кожна жінка – мама, і він мені як син…»
Я можу лише здогадуватися, що в житті цієї вже немолодої жінки сталося, якщо всю дорогу вона мовчки плакала…
Знову ж таки, не хочу аналізувати ситуацію докорінно, але так уже повелося, що люди поводяться з іншими людьми як з річчю, а до речей ставляться навіть бережливіше. Все перевертається з ніг на голову.
Нещодавно мені сказали, що я старомодний з такими поглядами. Відповів на це «ну і нехай», зате ніхто не назве мене циніком, егоїстом і самозакоханим.
Бережіть своїх рідних, будьте терпимі до знедолених, ввічливі до стареньких, дивись і світ не буде таким злим, і не говоритимуть про нашу ментальність, і не така вже хата скраю наша буде.
31.03.2015 - Життя без кордонів. Об’єднання зусиль
10.12.2014 - Декілька правил щодо написання резюме
10.07.2014 - Як знайти відповіді на запитання?
14.05.2014 - Хочеш бути успішним – відповідай вимогам часу!
27.03.2014 - Як з користю скоротити час?
11.03.2014 - Що відбувається у тренера?
Методологія та практикум
.jpg)
Повністю з Вами згідна,Денисе! Це не старомодно,це має бути - повсякденно і сучасно. В наш вік інформаційних технологій, в постійній гонитві за успіхом, під назвою гроші,люди забувають про такі звичайні цінності,наприклад, як добро, повага...
Денисе, Ви не старомодний, а щирий і небайдужий. І таких людей багато, просто про них говорять менше а про злочини і цинічність частіше.
Нещодавно прочитала цитату: "Планете не нужно большое количество "успешных людей". Планета отчаянно нуждается в миротворцах, целителях, реставраторах, рассказчиках и «любящих» - всех видов. Она нуждается в людях, рядом с которыми хорошо жить!" (с) Далай Лама.
Дякую Вам за вашу небайдужість!
я не имею в виду ожидаемый в декабре конец света. в жизни хватает уроков и без этого раздражителя, уже набившего оскомину некоторым СМИ.
что тут скажешь...поступай с другими, как хотел бы, чтобы поступали с тобой. у каждого из нас есть своя мера справедливости, ответственности по отношению друг к другу. перед небесами мы все равны. и если представить на минуту ситуацию, подобную 11 сентября или внезапным военным действиям, либо условиям стихийного бедствия, когда не будет играть значение марка машины,счет в банке, регалии и т.п., тогда станет ясно, чего стоит каждый, сможет ли выстоять, проявить милосердие или быстроту реакции, будет крысятничать или будет способен взять на себя ответственность за группу, лидировать именно в тяжелые времена, а не расталкивая других на пути к кормушке...настоящие человеческие ценности снова станут актуальны.
Дкую, Денисе, за такий зворушливий допис. Дійсно, людина настільки відірвалась від природи, що всі її вчинки з точки здорового глузду можна назвати поступом до краю прірви.
Додати новий коментар