Людство обмежує себе у сприйнятті, щораз більше. Коли ви запитаєте людей про їх мрію, ви побачите, що 80% з них не зможуть одразу сформулювати її. Сумно, правда???
І далі буде ще гірше. Запитайте, яку книгу останню прочитав ваш друг…
А спробуйте/запропонуйте спрогнозувати що буде через 5 років і яка думка щодо цього у того ж знайомого. Ви здивуєтеся - тут все ще куди гірше!
В світі швидкого розвитку технологій, ті, хто не встигають "заскочити" в потяг "майбутнього" назавжди залишаться поза ним, і хтозна чи не пройде повз них не лише Всесвітній прогрес, а й їх Доля...
Особистість зберегти сьогодні важко. Чистий макіавелізм не завжди себе, звичайно, виправдовує, проте не кожному під силу задати темп до розвитку світу. Думка, що ним керує сьогодні, виходить за рамки сприйняття.
Поверніться років на 5 назад. Хто з нас міг передбачити гаджети, електромобілі, про які мріють, швидкісні потяги... Ті, хто читав наукову фантастику, можуть зараз заперечити, що все йде своїм ходом. Скажу, що це не так. Воно випереджає.
Уявіть сніжинку. Вона повільно опускається з неба. Існує імовірність, що вона не долетить - розтане, десь застрягне тоощо. Але вона може впасти на вершину гори, потім скочуватися з неї, поступово переростаючи в маленьку кульку. До цієї вже практично команди однодумців приєднуються інші. І по мірі набирання ваги куля поступово забирає все більше і більше "зацікавлених" на своєму шляху. Вона рухається вперед!
Вийшовши зараз трохи за рамки проведіть паралель. Сьогодення диктує різні умови і кожен по-різному бачить ці умови. Комусь страшно, хтось радіє змінам, а хтось просто до них не готовий.
Мрійте! Плануйте! Працюйте!
А краще задайтеся ціллю і рухайтеся до неї маленькими кроками, та не забувайте, що паралельно вашій "маленькій" кульці рухається Велика. І ця велика куля і є Майбутнє!
***
На Закарпатті пройшла Зимова Студреспубліка - цікавий проект, який об'єднує молодих людей з різних куточків України і під час якого активісти намагаються запропонувати своє бачення розвитку світу. У ході 4-денних дискусій по-науковому були розібрані до дрібничок десятки ідей і врешті-решт молоді люди спрогнозували шляхи розвитку України та запропонували власні проекти: "Україна - цифрова держава", "Україна - космічна держава", а також "Україна як центр розвитку біотехнологій". Таким чином, студенти намагалися знайти вихід "з кризи державотворення", тобто практично дали відповідь на ту тему, яка була поставлена заздалегідь.
Ще один цікавий проект закінчився. Можливості розвитку є. Але от хто б взявся за реалізацію цієї ідеї? Кого "заразити" нею так, щоб хотілося насолоджуватися нею не лише на папері? Більшість, на жаль, байдужа!
31.03.2015 - Життя без кордонів. Об’єднання зусиль
10.12.2014 - Декілька правил щодо написання резюме
10.07.2014 - Як знайти відповіді на запитання?
14.05.2014 - Хочеш бути успішним – відповідай вимогам часу!
27.03.2014 - Як з користю скоротити час?
11.03.2014 - Що відбувається у тренера?
Таня Хвостенко, как это Вы ловко связали тему постановки цели с геометрическим тестом! Ведь я - "зигзаг". Прямо глаза открыла. Спасибо!
Таню, гарне закінчення, дякую за таку чудову "риску"))
В эти выходные столкнулась в общении с интересным человеком и она сказала такие слова, которые мне запали и заставили задуматься о себе. А сказано было вот что: "...когда я представила себя через 15 лет, то увидела дом у озера и моя семья занимается разведением овец (выгодный бизнес) и, когда я это увидела, то всё встало на своё место - что делать сегодня и, что делать завтра, чтобы прийти через 15 лет к этому домику" Пока человек точно не увидел свою цель (маяк), он не совсем ориентировался куда идти. Я за цели!Конечно, же всех под одну... не стоит. есть люди "зигзаги" им цели и планирование тяжко даются и дратуют. А есть "квадраты", то у них всё по плану и, если вдруг кто-то рядом и без цели и без плана, то не понять им этого. Потому как разные мы, то и выбирать на тему постановки цели каждому и самому за свою жизнь брать ответственность.
Чекатиму на нове обговорення, Катю))
Звичайно, Денис, погодимось!:)Формат переписки дійсно не дає можливість повністю висловити свою думку.
Дякую за цікаву тему. Дуже приємно було з Вами спілкуватись:)
А тепер про статтю:
я давно перестав знайомитись із дослідженнями американських та британських вчених, бо вони багато в чому і "зачісують", інколи вже аж занадто їх результати (таких досліджень) здаються мені безглуздими. У даному випадку економіка, яку творять ці ж Амбітні, роблять щасливими інших! Та можна приводити безліч способів. Ціікаво, скільки ж людей зважають на це?
Про приклад Ваш, Катю, з домашніми продуктами, ці люди теж свідомі того, що вони роблять (сам виріс на селі і знаю, що люди свідомі того, що вони не лише заробляють гроші, а й постачають справжні, здорові продукти) для супільства і тої ж економіки)))
Я вдячний за Вашу реакцію і думку. Визнаю, що не повністю виклав усі тези в блозі. ))
Сподіваюся, що в чомусь ми з Вами більше погодимося))
Я теж проти гребінця, Катю.
Кожен в праві робити все, що він потребує.
Навіть у Вашому прикладі є нотки мети - ці люди свідомі того, що вони роблять, тобто планують як-не-як. Я за відповідальність, яку кожен має взяти за своє життя. Десь може недорозкрутив ідею (думку).
За статтю дяку
:)
Цікава пропозиція, Денис:). Обовязково проведу таке дослідження.
Хоча, я приблизно розумію які будуть відповіді:(
Але, це не для всіх погано. Є люди, які не мають амбіцій щодо кар єри. Вони заробляють гроші домашнім господарством, дивляться телевізор і почувають себе щасливими. Думаю, що потрібно подякувати їм за можливість купити на ринку справжнє молоко, і не дорікати у відсутності "великої мети всього життя".
Доречі, нещодавно в газеті "Зеркало недели" прочитала цікаву статтю щодо амбіційних людей, дуже рекомендую:"Амбициозные люди зарабатывают больше, но умирают раньше, — исследование" (http://news.zn.ua/SOCIETY/ambitsioznye_lyudi_zarabatyvayut_bolshe,_no__u...)
Зрозумыйте мене правильно, Денис. Я не проти постановки цілей, я проти "причісування всіх під один гребінець".
Про бізнес-планування, Катю, Ви влучно.
Я однаково залиштимуся при своїй думці і от скажу чому: проведіть маленьке долідження (сьогодні, в цих реаліях, а не кількарічної давності) на тему "Чого я досягнув і як я до цього йшов". Цільовою аудиторією будуть учасники наших тренінгів, безробітні.
У мене була така можливість протягом 2012 року. Я не випадково підняв цю тему і готовий відповісти, що більшіть із учасників (!) не мали чітко задекларованих цілей і сьогодні не можуть поділитися великими досягненнями. А в років 50-55 - навіть не скажуть, про що мріють, взагалі...
Із ними легше поговорити про політику, про яку вони, здається, знають все, але далеко не про них самих...
Підтримую Тетяну.
Постановка мети, прописання її- безумовно допомагає отримати. Але при цьому ми обмежуємо себе. Прогрес так швидко розвивається, що те що сьогодні- фантастика,завтра-реальність.
"От подумайте, років 15-20 тому про ноутбуки, планшети, гаджети та інше могли писати лише фантасти і серйозно розмовляти лише науковці. А що сьогодні? А сьогодні без цих речей свого життя не мислять мільйони." Це цитата з Вашої статті,Денис.
Ви впевнені, що прописана Вами мета на 5 років, через 5 років Вас порадує, так як Ви думаєте зараз?
На мою думку, більш важливо бути відкритим для світу та нової інформації та дослухатись до себе, до своїх бажань та відчуттів. А чітке прописання цілей більше підходить для бізнес-проектів. Там без бізнес-плану ніяк:)
Додати новий коментар