Залиште рутину
професіоналам…

Календар

Листопад 2024

 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
 

Фотогалерея


Перейти до галереї

Опитування

Що мотивує Вас відвідувати тренінгові навчання?
Проголосувати архів опитувань

Підписка на розсилку

  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_validate() should be compatible with views_handler::options_validate($form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_submit() should be compatible with views_handler::options_submit($form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter_boolean_operator::value_validate() should be compatible with views_handler_filter::value_validate($form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter_boolean_operator.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_style_default::options() should be compatible with views_object::options() in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_style_default.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_validate() should be compatible with views_plugin::options_validate(&$form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_submit() should be compatible with views_plugin::options_submit(&$form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 0.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Declaration of calendar_plugin_display_page::options_submit() should be compatible with views_plugin_display_page::options_submit(&$form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_plugin_display_page.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of calendar_plugin_display_page::options() should be compatible with views_object::options() in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_plugin_display_page.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of calendar_plugin_display_block::options() should be compatible with views_object::options() in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_plugin_display_block.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of calendar_plugin_display_attachment::options_submit() should be compatible with views_plugin_display_attachment::options_submit(&$form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_plugin_display_attachment.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of calendar_plugin_display_attachment::options() should be compatible with views_object::options() in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_plugin_display_attachment.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of views_handler_argument::init() should be compatible with views_handler::init(&$view, $options) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_argument.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of date_api_argument_handler::init() should be compatible with views_handler_argument::init(&$view, &$options) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/date/includes/date_api_argument_handler.inc on line 0.
  • strict warning: Declaration of calendar_view_plugin_style::options() should be compatible with views_object::options() in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/calendar/includes/calendar_view_plugin_style.inc on line 0.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Declaration of views_attach_plugin_display_node_content::options_submit() should be compatible with views_plugin_display::options_submit(&$form, &$form_state) in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views_attach/views_attach_plugin_display_node_content.inc on line 0.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • warning: Creating default object from empty value in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/date/date/date.module on line 661.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /srv/www/iqholding.com.ua/sites/all/modules/views/views.module on line 879.

Блоги

Малинович Лариса

Версія для друку Відіслати другу 20.10.2013 10:52  Малинович Лариса

Інтеграція та інклюзія – «за» чи «проти»

Сучасне суспільство чутливе до зовнішніх змін протягом останніх десятиліть почало змінювати своє ставлення до однієї із уразливих верств населення – осіб з порушеннями в розвитку. В середині ХХ століття  основна частина неповносправних перебувала в закладах більш-менш закритого типу – школах-інтернатах, незначна частина осіб з порушеннями в розвитку (особи з порушенням зору і слуху) працювала, на спеціальних підприємствах, утворених їхніми товариствами ( УТОГ,УТОС), хтось був зайнятий на непривабливих місцях праці, а основна кількість неповносправних осіб перебували вдома, живучи на мізерну пенсію, виділеною державою.

Життя не стоїть на місці. Ми стали відкритішими до світу, змогли побачити інші форми взаємодії суспільства і осіб з інвалідністю в ближньому і далекому зарубіжжі. Дещо ми змогли перейняти, а деякі речі до сьогодні не можуть здолати сформовані застарілі стереотипи стосовно неповносправних: їх місця навчання, праці, життєдіяльності. Явище «Інклюзії» осіб з інвалідністю у соціум вже давно стало звичним для наших західних сусідів, США, Канади. Це означає, особи, що мають особливості в розвитку живуть так само як і решта членів суспільства( ті самі права і можливості) і отримують кваліфікований супровід з боку держави. Навіть термін «Інвалід» – ярлик, який суспільство начіпляє на осіб з особливостями в психофізичному розвитку (ОПР) в провідних державах світу давно вийшов із вжитку. Демократичнішими стали звертання та позначання цієї уразливої частини населення – «неповносправні», «з особливостями в розвитку». Громадяни країн з ОПР пост-радянського простору пройшли тернисті шляхи від позначень «дефективні», «аномальні» до сучасних, демократичних назв. Але упередження залишилися… Мало хто може назвати визначних людей сучасності і минулого, які досягли вчених ступеней, найвищих вершин майстерності, стали прикладом для наслідування. Для пересічного українського громадянина прикладом є наші спортсмени із пара-олімпійських видів спорту, які стабільно посідають призові місця у світовому рейтингу. А що говорити про інших?. Як ми поводимося, коли зустрічаємо в своєму товаристві особу незрячу, нечуючу, візочника. Чи може наша свідомість дозволити нам сприймати його як повноправного члена суспільства, конкурента на сучасному ринку праці. Пригадайте, як зазвичай поводяться пересічні громадяни, коли їм доводиться тривалий час перебувати поруч з особою з інвалідністю. Чи готові ми надати кваліфікований і потрібний супровід в їх безбар’єрному пересуванні, альтернативній комунікації, спеціальному облаштуванні робочого місця чи місця навчання. Ці явища «Інклюзії» ще в майбутньому для нашого суспільства, хоча в провідних країнах світу візочники можуть безперешкодно пересуватися містом, заїзджати в будь-які місця загального користування; нечуючі в кожному державному місці можуть послуговуватися  допомогою перекладача жестової мови; особи з ментальними порушеннями залучаються до громадських робіт, привабливих для них і їхніх родин. Звичайно, і в нашій державі є позитивні приклади для наслідування. Але вони є результатом лобіювання громадських організацій самих інвалідів, їхніх родин. «Державну політику реформ стосовно інвалідів повинні вести самі особи з інвалідністю». Але у Верховній Раді серед депутатів ми можемо бачити лише одного п. Сушкевича( особу з інвалідністю) – але, як знаємо народну приказку, «Один в полі не воїн».

Все-таки не завжди легко і комфортно працювати поруч з людиною, яка має певні особливості в розвитку: лишній раз повинен підтримати, повторити, потратити час, якого завжди катастрофічно не вистачає. Часто батьки з острахом спостерігають, як місце поруч за партою їхнього улюбленого «чада» займає дитина, що відрізняється чи то мовленням, чи рухами  чи якимись іншими візуальними проявами. А дитина уже в 3 роки, як свідчать науковці відчуває «інакшість» іншого малюка. На підприємстві нерозуміння причини, що спровоковують повільність рухів, невиразне мовлення, запізніла реакція можуть викликати зайву дратівливість, агресію. Тому треба бути добре поінформованим, емпатійним, чуйним щоб не сформовувати негативних упереджень і стереотипів, які знову будуть кидати в ізоляційний табір наших співгромадян. «Державну політику реформ стосовно інвалідів повинні вести самі особи з інвалідністю».. Але у Верховній Раді ми можемо бачити лише одного п. Сушкевича – а, як знаємо народну приказку, «Один в полі не воїн». ЗМІ недостатньо уваги приділяють поінформованості населення про життєві успіхи і таланти таких осіб, їх унікальність, їх значимість для нашого добробуту. Слід пам’ятати, що в повсякденній суєті « …ми забули про серце людини! Для нас воно – це лише місце слабкості, сентиментальності, суб’єктивних емоцій. Ми повинні відкрити серце, як місце, де приховане джерело життя – та сила, що дозволить нам вирватись із полону нашого егоцентризму, допоможе зростати, ставати відкритішими до інших та віднайти первозданну, глибинну красу Людини», людини з порушеннями в розвитку.

Для того, щоб ми себе називали повноправними європейцями, не азіатами – працюймо дружно, щоб про масові випадки такого явища як «Інтеграція» чи «Інклюзія» говорити не стало запізно.

Пропонуємо декілька питань, для з’ясування свого ставлення до осіб з інвалідністю в нашому суспільстві:

Чи є у мене довготривалі стосунки із особами з інвалідністю

 Якщо так, тоді:

1. Чи знаю я історію, яка привела до інвалідності мого знайомого.

2. В чому полягають мої стосунки ( спостерігач, супроводжувач, «член сім’ї», свій варіант)

3. Чи буває ця особа на моїх святах, вдома., чи запрошу її на весілля, свій ювілей

4. Чи знайомі з нею мої друзі, їх ставлення, його динаміка.

5. Чим я зумів бути корисним своєму знайомому

6. Чим мій знайомий з інвалідністю став мені корисним, як я помінявся на краще

Якщо ні, тоді:

1. Які стереотипи перешкоджають мені контактувати з особами з інвалідністю (страх, забобони, байдужість, жалість, свій варіант)

2. Які упередження існують в моєму найближчому оточенні стосовно неповносправних.

3. Які впливає ЗМІ, суспільна думка на формування ставлення до осіб з інвалідністю.

4. Які би я міг зробити кроки стосовно покращення життя неповносправних.

5. Які фільми, твори сприяють формуванню позитивного ставлення до неповносправних.

6. Хто повинен лобіювати інтереси осіб з інвалідністю.


28.12.2017 - Особистість безробітного: міфи та реальність

29.12.2014 - Адаптація молоді до професійної діяльності

29.12.2014 - Проблема професійної адаптації та професійної самосвідомості в молоді

28.02.2013 - «Мафія глухих» в «обробці» мас-медіа


Гість Любов 01.05.2016 18:38 Лариса Михайлівна дуже гарно, чітко, якісно і стисло написала статтю. Найбільше мені сподобалися такі вислови: - термін «Інвалід» – ярлик, який суспільство начіпляє на осіб з особливостями в психофізичному розвитку (ОПР) в провідних державах світу давно вийшов із вжитку. … на мою думку термін "інвалід" не потрібно вживати, краще можна було б назвати особи з обмежиними можливості. І суспільство ставилося б до них зовсім по іншом, були б ввічливіші, милосердливішими до них. - А що говорити про інших?. Як ми поводимося, коли зустрічаємо в своєму товаристві особу незрячу, нечуючу, візочника. Чи може наша свідомість дозволити нам сприймати його як повноправного члена суспільства, конкурента на сучасному ринку праці… Коли я жила в гуртожитку на вул. Пасічній, часто зустрічала людей, які були з обмеженими можливостями. Але незважаючи на їхній фізичний стан, я розумію, що духовно вони є сильніші за нас. Вони бачуть мету і йдуть до неї, а ми чекаємо, що нам все готове подадуть на тарілочці. Тому на мою думку, осіб із неповносправністю слід приймати як повноправних членів суспільства. - Слід пам’ятати, що в повсякденній суєті « …ми забули про серце людини! Для нас воно – це лише місце слабкості, сентиментальності, суб’єктивних емоцій. Ми повинні відкрити серце, як місце, де приховане джерело життя – та сила, що дозволить нам вирватись із полону нашого егоцентризму, допоможе зростати, ставати відкритішими до інших та віднайти первозданну, глибинну красу… Ось ця цитата - взагалі - в «яблучко»… Слід завжди пам*ятати про серце… Саме серце - це джерело життя… Також відповідаю на опитування… В мене «Якщо ні, тоді: 1. Відсутність часу… 2. У моєму середовищі упереджень не існують… 3. ЗМІ - це велика сила… Саме воно формує свідовість людей.. 4. Найперше перестала би шкодувати..ставилася би до них, як до всіх інших людей. 5. Крута короткометражка - «Доторкнись і пробач» 6. Хоч змінити світ - зміни себе… Тому завжди слід починати з себе. На сам кінець хочу побажати вам, Ларисо Михалівно, натхнення, щоб ви завжди писала такі гарні статті. Ваша праця це величезний скарб як для людей з особливими потребами, так і для всього нашого суспільства.
Мар’яна 29.03.2016 08:34 У мене були стосунки з особою з інвалідністю. Це мама моєї однокласниці та подруги, у неї серйозний дефект мовлення. Я часто бувала у них в гостях, проте мені було важко з нею спілкуватися, але я дуже рада, що вона навчилася з цим жити і не відчуває комплексу щодо цього.У мене ніколи не було упередженого ставлення до неї, адже вона дуже хороша людина. За ті роки я зрозуміла, що їм потрібне не співчуття, а більше наше сприймання їх на рівні зі здоровими людьми. Наша країна ступила на той шлях, який допоможе таким людям бути повноцінними членами суспільства. Звісно для цього потрібно ще дуже багато, але головне, що покладений початок.Одним з найголовніших завдань, мабуть, буде саме донесення до широких мас правильного ставлення до таких людей та руйнування закладених стереотипів. Для мене прикладом сили духу і жаги до життя є Нік Вуйчич, який народився без кінцівок. Він став прикладом для багатьох, створивши повноцінну сім’ю, ставши меценатом та проповідником. Тож, незважаючи ні на що, не падаймо духом і робімо світ кращим!
Оксана 09.03.2016 22:03 Так, в мене є довготривалі стосунки із особами з інвалідністю. 1.2. В мого брата вроджена вада серця. Коли він був маленький йому зробили операцію.Залишився шрам довгий, вздовж грудної клітки. Зараз йому 23, і я помічаю що, час від часу, його тривожить серце, задишка, підвищена пітливість, дратівливість щвидка втомлюваність. 3.4. Він відвідує заходи в яких бере участь не велика кількість людей. Він знайомий з моїми друзями. Він дуже хороша, відкрита і щира людина, але постійно комплексує. Він нікому не розказує що він являється інвалідом, шо він пережив надскладну операцію. Для нього це чомусь ганебно,він соромиця цього. 5. Раніше ми з братом були як кіт із собакою, постійні суперечки, бійки, сльози, вічно нас батьки по різних кутках ставили,але 4 роки тому після трагедії яка сталася в нашій сім'ї- ми змінилися. Ми почали допомагати, підтримувати, ділитися думками, пропозиціями. В нашій сім'ї в кожного є обов'язки, тому без взаємодопомоги не обійтись. Коли ми не встигаємо шось зробити,то обовя'зково підтримуємо один одного,коли словом коли ділом. Він мені допомагає в прибирання дому,я йому в прибиранні подвір'я, він мені на городі,я- коли він щось робить чи лагодить. Дуже люблю піднімати йому настрій коли внього щось не так. Я надзвичайно сильно люблю коли він сміється. Я постійно переконую його в тому, що нічого страшного не має в тому, що в нього є інвалідність чи шрам, я бачу що йому тяжко жити з цією думкою,але він її ніяк не змінить, на жаль. Наше суспільство не пристосоване для таких людей, воно виділяє їх як окремий вид.На мою думку,не слід робити різницю між людьми, в кожного є проблеми зі зоров'ям, в когось тяжкі в когось мінімальні, але не потрібно робити відмінностей. Суспільство повинне забезпечити повноцінне і однакове життя для кожного, не потрібно робити різниці, єдине що повинне бути -додаткоа допомога моральна і матеріальна для людей-інвалідів.
Юлія Варениця 08.04.2014 16:19 Прочитавши статтю, одразу пригадала свою знайому Любу, якій 31, не можу сказати, що вона цілком розумово відстала, але навіть по її зовнішньому вигляді і будові тіла можна зрозміти, що вона інвалід. На жаль, багато людей, що її оточують ставляться до неї з презирствомю, насмішками і огидою. На мою думку, Люба має набагато добріше серце, ніж ті, що з неї насміхаються. Пам"ятаю, свою день народження( яке досвятковувала а барі), ми з подругами танцювали, веселились і я побачила Любу, коли вона заглядала зза вікна. Одразу ж запросила її до нас в коло танцювати,мої подруги дуже здивувались(бо вони всі панянки, у вишуканому вбранні), а перед ними повстала людина із зовсім іншого середовища, спочатку бачила на лиці подруг відразу і зміну настрою, але поступово вони подружились з Любою і зрозуміли, що она дуже весела і цікава людина. Такою щасливю Любу я ще ніколи не бачила, адже в неї немає друзів, на жаль. Треба любити і приймати всіх, адже ніхто не знає, що його чекає в майбутньому та навіть беручи до уваг слова Ісуса Христа:"..що ви зробили одному з братів Моїх найменших - Мені ви зробили"!
Світлана 15.12.2013 23:08 Ні, у мене немає довготривалих стосунків з людьми з іналідністю. 1. У мене відсутні стереотипи щодо контактування з даною категорією осіб; 2. Що їм не зручно біля повносправних, що вони тоді ще більше відчувають свою несправність; 3. ЗМІ мало висвітлює цю проблематику, направду,хотілось щоб до людей доносили більше інформації, побільше б соціальної реклами, брошурок, буклетиків, рекламних щитів з висвітленням цього питання; 4. На даному етапі - волонтерська допомога; 5. Тут вже згдували про фільм "А в душе я танцую", також "1+1"; 6. Перш за все держава та благодійні організації, також добре було б якщо б від таких людей не відмовлялись рідні, на жаль, і таке буває; Дякую автору за чудову статтю!
ОКСАНА 15.12.2013 21:47 Нажаль у мене не було довготривалих стосунків із такими особами, проте мені б булоб цікаво не те що поспілкуватись,а і в подальшому співпрацювати у певній діяльності яка буде цікавою для обидвох. Звичайно, мови про стереотипи в мене стосовно цієї категорії людей не може бути. Чого не можу сказати про деяких моїх друзів, у яких переважає страх, байдужість, жалість тощо.У моєму баченні ЗМІ Формує тільки жалісливе ставлення до осіб з інвалідністю. Стосовно покращення життя то звичайно спеціальні робочі місця, конкурси, виставки та звичайно, все це повинно супроводжуватись ЗМІ. Насамперед цим має займатись держава в особі чиновників,волонтери та звичайні люди, яким не байдужа доля такх громадян. Я дякую автору цієї статті за те, що нагадали, та заставили задуматись над моєю участю у житті цих людей.
Назар 15.12.2013 12:21 Ми маєм розуміти, що такі люди є і будуть і тому потрібно створити відповідну установу (організацію), яка буде розробляти, впроваджувати різні методи(технології) для покращення життя осіб з відхиленнями в розвитку. Також було б добре створити фінансовий фонд, який незалежний від державного бюджету, де будь-яка людина може відправити кошти на допомогу таким людям. І це все має бути під наглядом держави, і також держава має дбати про таких людей і створювати закони для покращення життя людей з відхиленням в розвитку.
Руслана 09.12.2013 23:36 В мене немає довготривалих стосунків з людьми з особливими потребами, але я досить часто з ними спілкуюсь. Мене абсолютно не шокує їх зовнішній вигляд, важливо те, що вони абсолютно не є конкурентно-спроможні.Якщо навіть інші люди думають, що людина з обмеженими можливостями - це сильна людина, а на мою думку-це вразлива людина, яку дуже легко образити необережним словом, або навіть поглядом. Цю категорію людей не треба відокремлювати від загальної маси, їх потрібно розуміти. Велика подяка Ларисі Михайлівні за те, що вона знає"мову" осіб з особливими потребами і намагається донести до широкого кола їхні проблеми та особливості спілкування.
ЗОРЯНА 22.11.2013 17:30 Ні, в мене не було постійних, довготривалих стосунків з неповносправними особами.1)В мене немає стереотипів щодо таких осіб. Але у спілкуванні з ними я всетаки відчуваю певну внутрішню напругу повязану з особливими потребами неповносправних людей.2)Я думаю що у моєму найблищому оточенні відсутні будь-які упередження стосовно осіб з особливими потребами.3)Я вважаю що ЗМІ має великий вплив на формування ставлення до осіб з інвалідністю.Я вважаю що ЗМІ повинно приділяти більшу увагу інформації про таких людей. Саме ЗМІ і формує в деякій мірі суспільну думку.4)Зайнятися волонтерством у допомозі неповносправних.5)Фільми "Танцующая в темноте".6)Насамперед кожна людина повинна більше уваги звертати на таких людей та на їхні потреби, бо як на мою думку наше суспыльство вдає ніби таких людей неіснує. Держава має прийняти певні закони, які змогли би покращити і полегшити життя інвалідам, надати їм гідне медичне обслуговування.
Галя 19.11.2013 17:47 1. Так, я знаю історію, яка привела до інвалідності мого знайомого. 2. Мої стосунки полягають у тому, що я для цієї людини є, можна сказати і спостерігачем, супроводжувачем і «член сім’ї». 3.Ця особа дуже часто буває на моїх св'ятах і також у моєму домі. Звичайно я запрошу її на моє весілля. 4. Так, мої друзі знайомі з цією людиною. Дуже добре спілкуються з нею, поважають її і прислуховуться до її порад. Ця особа з інвалідністю як і для мене так і для моїх друзів дуже дорога, яку ми завжди підримаємо, щоб там не сталось. 5.Чим я зуміла бути корисною своєму знайомому? Я вважаю, тим що завжди поряд з цією людиною, їй як і усім нормальним людям боляче, я б сказа в 1000 раз більше. Завжди вислухаю, завжди підтримаю, стараюсь бути завжди поряд. 6. Мій знайомий став мені кориснив в тим, що я стала сильнішою, адже за ввесь час нашого знайомства і спілкування я бачила який він сильний, ніколи не здається, бувало "опускає голову, а руки ніколи". Після цього я просто немаю права здаватись, жаліти себе і нарікати. Лариса Михайлівна дякую за хорошу статтю, після якої я ще більше стала цінувати свого знайомого. Бажаю Вам успіхів у роботі і надальше писати такі хороші статті.

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.