Сегодня проводил тренинг по профилактике синдрома профессионального выгорания.
Удивила одна из участниц, ответившая на мой вопрос о том, почему люди не замечают, что у них синдром проф.выгорания, так: "Если человеку интересно, то он работает. Если у него есть цель, то он ищет способ достичь цели. Если устал - надо отдохнуть, выспаться. И вообще вредно заниматься тем, что напрягает".
Остальные участники отвечали, что люди не замечают, что они в стрессе из-за того, что они медленно входят в такое состояние, получают негатив небольшими дозами, но регулярно. А когда негатив накапливается, то и не замечают как пришли к такому состоянию.
Другими словами, если у человека есть неудачи, то это уже первый шаг к профессиональному выгоранию. И когда человек анализирует
каждую неудачу, то тем самым снижает вероятность усугубления проблемы.
Но анализируют неудачи - единицы. И только один человек (из моего опыта) идет к своей цели уверенно. Не знаю на сколько ее хватит, но похоже у нее есть свой секрет (женщина 51 год, выглядит бодро, активна).
А как вы проводите профилактику синдрома профессионального выгорания?
16.01.2013 - Как вернуть клиента, чтобы сделать продажу и увеличить прибыль магазина
15.11.2012 - Для тех, у кого есть сотрудники на удаленной работе или фрилансеры
07.08.2012 - Сопроводительное письмо к резюме
24.05.2012 - Должностная инструкция как мотивирующий фактор
Фільм "Життя прекрасне" дуже люблю. Але як на мене він дуже далекий від професійного вигоряння. Я в таких ситуаціях останнім часом просто волію відпочити. Хоча найкраще - це нові яскраві враження.
Дякую за відповіді. І за фільм, Тетяна.
Гадаю, що кожна людина відчуває момент, коли її поглинає тотальна змученість. Водночас лише одиниці (погоджуюсь з Вами, Романе) аналізують причини свого стану і усвідомлено щось з цим роблять. Можливо, це іде від того, що сучасна людина "віддалилась" від самої себе. Чи не помічаєте ви, що суспільство більше орієнтує своїх членів на зовнішнє, ніж на внутрішнє?
Як я проводжу профілактику професійного вигорання?
- після кожного тренінгу (а після важкого - це обов"язково!) намагаюсь обговорити його зі своєю колежанкою - колегою.
- намагаюсь максимально отримувати позитивні емоції, а для цього дозволяю собі зайвий раз купити приємну дрібничку, поспілкуватись з позитивними людьми, подивитись улюблену передачу, і взагалі займатись улюбленими справами.
- розвиваю в собі позитивний світогляд, невдачі переживаю по-філософськи.
- наскільки вдається (а вдається не завжди, на жаль) веду здоровий спосіб життя.
- і ще багато іншого.
П.С. Чомусь пригадала стрічку "Життя прекрасне". Хто не дивився - раджу переглянути.
На власному досвіді переконалась, якщо ви твердо знаєте для чого і для кого ви це робите, то будь-які негаразди сприймаються, як гідна плата за майбутній та бажаний результат. І до цього потрібно тільки так і відноситись. Невже спортсмен легкоатлет, долаючи дистанцію, не відчуває втоми???? Та коли він першим перетне фінішню пряму, то навіть біль в мязах приносить йому задоволення, бо він знає, як важко йому це далось, та він все одно переміг. А от у всіх, хто залишиався позаду і прибіг пізніше починається професійне вигорання))))
Додати новий коментар