Пік Донбасу – «зелений» маршрут слідами секунд-майора Штерича

Ми сідаємо в Луганську на автобус і їдемо через Лутугине у бік Антрациту. Просимо водія зупинити  не доїзжаючи до селища Іванівка, виходимо і розпочинаємо наш похід. Край цей має багату історію, але наша подорож буде незвичайною, вона начебто відправить учасників у глибини віків, починаючи від сьогодення і закінчуючи епохою єгипетських пірамід.

Сучасну історію одразу представляють нам дві пам’ятки – місце загибелі у боях з німцями червоного кінного загону та реконструкція партизанської стоянки часів другої світової війни, вихід на передову лінію оборони, що не раз переходила з рук Червоної армії до вермахту і в зворотній бік.

Що тут було раніше? До середини 18-го сторіччя південні території Російської Імперії потерпали від чисельних набігів татарів. Безкарними вони хазяйнували  у Причорномор’ї від сучасних Українських земель до Північного Кавказу. Більше того, вони проганяли по цим теренам табуни коней у пошуках тучних пасовищ. Один з таких шляхів пролягав через броди Сіверського Дінця, між сучасними Луганськом та Лисичанськом. Щоб покласти край такому безладу і для охорони кордонів цариця Катерина-ІІ запросила в 1750-х роках досвідчених сербських військових, загартованих у балканських війнах, які люто ненавиділи турок і татарів. Так в Подінців’ї з’явилася територія під назвою Словяносербія, керували тут полковники Шевіч та Прерадович (той, що додав до свого прізвища дворянський префікс Де-).

Щедра роздача земель привабила сюди батька та сина Івана Христофоровича і Петра Івановича Штеричів, які осіли тут у 1771 році. До кінця 18-го століття родині стали належати землі від сучасного Лутугіного на південь майже до Антрацита. З’явилися селища, названі на честь дітей пана – Іванівка, Петровське, Георгіївка, Юріївка, Михайлівка. Також на честь прізвища секунд-майора була названа Штерівка, а на згадку про рідну місцину – Іллірія. Під час походу ми побачимо саму Іванівку,  в якій до сьогоднішнього дня переплітаються долі сербських, російських, українських, єврейських поселенців. Залишки трипрестольного православного храму, двоповерхової єврейської синагоги та єврейського кладовища, старовинні печери іванівських конокрадів.

Ми відправимося у подорож до епохи бронзи, коли наші степи були заселені кочовими народами. Відвідаємо найвищу точку Донбасу та всієї Лівобережної України – Могилу Мечетну, що представляє собою рукотворний курганний могильник доби бронзи, віком більше 4-х тисяч років.

Невід’ємною частиною нашого походу буде чарівна донбаська природа – степове різнотрав’я, байрачні ліси, переходи через невеликі але стрімки річки. Ми побачимо захоплюючий краєвид ставка Караван та справжній багатокаскадний водоспад.

Ітак, докладніше.

Перша точкамаршруту – Пам’ятка загиблим червоним кіннотникам. Від неї група рухається ґрунтовою дорогою до другої опорної точки – партизанської стоянки. По дорозі проходить через джерело (підземна свердловина), де можна набрати питної води.

Від партизанської стоянки група рухається по ґрунтовим дорогам та стежкам до печер конокрадів (третя точка). По дорозі перетинає невелику річку, йде по заплавам. Екскурсія по печерам займе 20-30 хвилин.

Від печер по пересіченій місцевості вгору піднімаємось на вододільне плато над ставком Караван (четверта точка). Тут розташовано пам’ятку «Степовий орел». В цьому місці можна зробити привал та обід. Є варіанти харчування сухим пайком. більш досвідчені групи можуть за взаємною домовленістю взяти з собою котел і зварити куліш та приготувати чай. Біля ставку Караван знаходиться красивий каскадний водоспад, а з пам’ятника «Степовий орел» відкриваються чудові степові краєвиди.

Далі  група рухається у бік Іванівки (п’ята точка). В цьому населеному пункті проходить розгорнута екскурсія по селищу. Туристи побачать унікальне єврейське кладовище, синагогу, дім засновника Іванівки Петра Штерича, парк із пам’яткою воїнам-визволителям.

Через Іванівку група пересувається до траси Луганськ-Красний Луч, переходить її і рухається до Мечетної могили (шоста точка) польовими дорогами.

На Мечетній могилі проходить невелика обзорна екскурсія про найдавнішу історію Донбасу. Також тут відбувається невеликий перекус.

Після Могили Мечетної група рухається до зупинки автобусу на розвилці Іванівка-Софіївка польовою дорогою або вздовж асфальту.

Автобуси на Луганськ звідси рухаються до 18-00 години вечора.

Удачі і цікавинок!

03.02.2014 - Про важливість "дискомфорту" або з чого починаються наші цілі?

10.03.2013 - Реєструємо громадську організацію

24.02.2013 - Зеленый туризм на тернопольщине глазами луганчан

15.11.2012 - Как грамотно организовать пресс-конференцию

15.10.2012 - Колеги! Давайте допоможемо центрам зайнятості!

05.10.2012 - Разбудить спящую красавицу