Складна тема

"Подолання життєвих криз - шлях до професійної самореалізації" – непроста тема для тренінгу. Цікава, відповідальна. Відповідальність у тому, що, оголосивши предмет обговорення, гостро відчуваєш: треба, щоб ці люди тебе обов‘язково згадали, коли зайдуть у глухий життєвий кут. Та й зараз вже бачу кілька пар згаслих очей.

А справді, криза – це добре чи погано? Вона нашкодить чи зробить сильнішим? Чи праві психологи, стверджуючи, що люди ламаються не тому, що зазнають поразки, а тому, що думають, що зазнали поразки? А бути невдоволеним – це теж добре чи погано?  Я стверджую: так, добре. Бо невдоволення – це основа для змін. А без кризи можна прожити? Можна. Але Ви не будете розвиватись, не будете рухатись вперед.

Що ж донести до учасників, у чому суть? Незалежно від причин виникнення кризи (втрата близьких чи здоров‘я, економічна ситуація в країні, соціальні чинники, особистісні драми) – найважливішим для себе є знайти в собі сили йти вперед. Зуміти перегорнути цю сторінку і відкрити нову. Зробити період життя в кризі часом виношування і народження себе більш сильного, з новим досвідом.

Досить об‘ємною і змістовною є базова розробка цієї теми консалтинговою фірмою "АнДар Сервіс" з додатком цілого ряду цікавих ситуативних вправ. І не менш важливим, звичайно, є власний досвід і бачення тренера. Я беру за основу твердження з Біблії про те, що сум є гріхом, що природно людина має жити в радості. І що ми, створені "по образу і подобію", не самі у цьому світі. Ніяк не трісочка у бурхливому житейському морі.

Складіть прохання, щиру молитву – і стрілою отримаєте підтримку від Творця. А самі випробування даються нам по силах, варто вірити у розумну замисел того, що навколо нас відбувається. Пам‘ятаєте притчу про хрест?

Дуже важко жилось одному чоловікові. Не витримав він, впав на коліна, склав руки у молитві: "Боже, за що ж Ти дав мені такий важкий хрест? Поміняй, дай легший, бо цей вже не в силі нести!" І чує голос зверху: "Добре. Озирнись і вибери собі". Повертається чоловік – ціле поле хрестів! Підбігає до найменшого і питає: "Цей можна взяти?" І чує тиху відповідь: "Так. Це і був він – твій хрест".

Ось і несемо його – кожен свій. Іноді згинаючись у цих самих кризах. Але не все так погано у нашому домі! Шляхів виходу з кризи, трансформування стану є багато – допомога спеціаліста, тренінги, робота на свіжому повітрі, зміна обстановки, підтримка близьких, відновлююча сила природи та ін. Одним з них з власного досвіду хочу поділитись.

Це – привчати себе бачити і мислити масштабно, панорамно. В мене таке враження, що панорами у природі створені для нас, людей, для того, щоб змусити нас завмерти, широко розкривши очі. (На велику картину неможливо дивитись, примружившись). У цей момент побачене витісняє все інше, захоплює, оволодіває вами, керує. Приходить інше бачення, звичні речі міняються. Величезний світ навколо несвідомо (чи свідомо?) змушує розправитись як можна ширше, щоб пристосуватись до масштабів всього оточуючого нас – і ми тягнемось до цієї масштабності, яка потенційно є всередині кожного з нас, так же, як і в самій природі.

Я дуже люблю приходити на берег озера Басів Кут в Рівному, біля якого живу. Беру у магазинчику, що на березі, пластикову скляночку з кавою. Обпікає пальці. Але я цього майже не помічаю, щоразу заворожена  картиною величезної кількості води, обрамленої небом і землею.

А ще згадую неймовірно вражаючу панораму, коли ми з сім‘єю піднялись на на Ломніцький Штіт (Словаччина, найвища гора Високих Татр). Шпилі засніжених гір внизу, то у сліпучому сонці, то у хмарах, холод, пара з рота, сніг, зішкрябаний зі скелі. Геть унизу – літечко, червень! І тиша,якась неземна врочистість. Повний інсайт! Може, від того, що замало кисню? Чи від того, що тебе хтось сьогодні вписав у цю величну панораму?

Таке споглядання, коли робити його по можливості частішим, дасть впустити в себе усвідомлення постійних змін картинки і в природі, і в житті людини: день – ніч, сонце – хмари, радість – смуток… (Те, що було три місяці назад – чи так важливе сьогодні?). Поволі усвідомлення цього разом з розумінням: я не один зробить грунт під вашими ногами твердішим.

А масштабно мислити – це бажати, планувати, діяти по-крупному. Тоді енергії на подолання та виконання з‘являється багато. Але це вже інша, не менш цікава тема, про яку поговоримо згодом.

Наостаннє маю сказати про те, що є безліч прикладів, що життєві кризи, труднощі ведуть та спонукають людей до найбільших звершень у житті (класика – льотчик О. Маресьєв, письменник М. Островський).

Моя знайома із села, яку бив чоловік, і яка з відчаю і бідності втекла до Італії, тільки через роки зумівши забрати до себе двох дітей. Нині вона – шанований кухар, господиня гарного дому, весела і самодостатня жінка.

Нехай учасники тренінгу пустять у себе найважливіше: по відношенню до життєвих криз варто залишатись у душі філософом, вірити у свої сили та нарощувати їх.

29.10.2014 - Солдат, который так и не капитулировал

12.12.2013 - Молодь, освіта, успіх

08.10.2013 - Десять способів маніпулювання людьми за допомогою ЗМІ

10.09.2013 - Безробітні

23.08.2013 - Тим, хто збирається у відпустки та подорожі

18.08.2013 - Внесемо більше фарб у знайомий матеріал