Досвід використання в Польщі історичних об’єктів, як певних атракцій для учасників руху зеленого туризму формує цілі та напрямки задля реалізації подібної роботи в Східній Україні.
На жаль, на відміну від Луганщини, Польща пишається власною історією і їй є що показати туристам. Дійсно, складна історична доля майже не залишила на теренах Луганської області давніх фортифікаційних споруд. У нас немає замків чи середньовічних веж. Але ж певна історична специфіка регіону, відбита у власних пам’ятках історії і культури існує. Інтеграція таких об’єктів в сферу агро- та зеленого туризму, користуючись досвідом польських колег цілком можлива.
Не зважаючи на відмінності в менталітеті, природно-географічній специфіці, законодавчій базі, тощо, варто було б акцентувати увагу на деяких найбільш яскравих моментах.
По-перше, в ході навчального візиту ми познайомилися з дуже цікавою практикою побудови шляхів відпочинку та рекреації населення (в тому числі – піших, велосипедних та автомобільних схем пересування) таким чином, що саме цікаві історичні пам’ятки є найбільш привабливими місцями відвідування. При цьому, на базі таких пам’яток вже будується вся інша інфраструктура: кафе, готелі та мотелі, навіть спеціально прокладаються маршрути слідування. На жаль, навіть в українських регіонах зі значною кількістю пам’яток подібні практики поодинокі.
По-друге, мене особисто дуже зацікавила схема взаємодії різних громад (гмин) в галузі розвитку аттракції потенційних «зелених» туристів до певного регіону – в нашому випадку природно-історичного регіону Юра. Декілька десятків громад стали співзасновниками фонду, що займається пропагуванням загальних для них туристичних цінностей. При цьому, рекламуються не окремі господарства чи маєтки, а регіональна привабливість зеленого туризму в цілому. Фінансування є пропорційним, а склад засновників не залежить від прив’язки до конкретної територіальної одиниці (повіт, войоводство). Таким чином ми побачили працюючу громадську організацію, яка в рамках міжрегіональної системи координує виконання важливих для сукупності громад завдань.
І третє – останнє, але, можливо, найважливіше. При всій привабливості історичних місць для «видобування» коштів з туристів, усі питання, пов’язані з охороною пам’яток вирішуються виключно представниками держави і в інтересах держави. Існує інститут представників державних органів охорони пам’яток на рівні повітів та войоводств, що чітко відслідковує тенденції використання та збереження історичних пам’яток, запобігає їх можливому руйнуванню. При цьому, певна доля уваги приділяється і голосу громадськості – асамблеям та зборам. Наприклад, жодні будівлі чи автостоянки не з’являться в охоронних зонах монументальних споруд, якщо вони заважають сприйняттю історичного ареалу міста, не кажучи вже про можливе руйнування пам’ятки.
Звісно, що за невеликий час візиту та ознайомлення з польським досвідом неможливо цілісно оцінити всю систему роботи туристичної та пам’яткоохоронної галузей цієї країни. Але навіть те, що мені вдалося побачити, всіляє певний оптимізм та надію на те, що спираючись на вже пройдений польськими громадами шлях, нам буде легше просувати відповідні реформи в Україні.
03.02.2014 - Про важливість "дискомфорту" або з чого починаються наші цілі?
10.03.2013 - Реєструємо громадську організацію
24.02.2013 - Зеленый туризм на тернопольщине глазами луганчан
15.11.2012 - Как грамотно организовать пресс-конференцию
15.10.2012 - Колеги! Давайте допоможемо центрам зайнятості!
05.10.2012 - Разбудить спящую красавицу
Додати новий коментар