Сучасне суспільство чутливе до зовнішніх змін протягом останніх десятиліть почало змінювати своє ставлення до однієї із уразливих верств населення – осіб з порушеннями в розвитку. В середині ХХ століття основна частина неповносправних перебувала в закладах більш-менш закритого типу – школах-інтернатах, незначна частина осіб з порушеннями в розвитку (особи з порушенням зору і слуху) працювала, на спеціальних підприємствах, утворених їхніми товариствами( УТОГ,УТОС), хтось був зайнятий на непривабливих місцях праці, а основна кількість неповносправних осіб перебували вдома, живучи на мізерну пенсію, виділеною державою.